Про нас :: Піївська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Комунальний заклад Піївської загальноосвітньої школи I-III ступенівМиронівської районної ради Київської області

Україна, Київська область, Миронівський район, с.Пії, 8811 Підгірна, 2 , телефон: (04574)34497

електронна адреса: pii-zosh@ukr.net

Директор: Бажан Тетяна Володимирівна.

Перша згадка про школу с. Пії датована 1794 роком. Де знаходилася перша будівля, невідомо. З церковних записів відомо, що школа навчала дітей сільської громади.

До Великої Жовтневої Соціалістичної революції в селі Піях була школа з трьох класів, де працювали два вчителі з середньою освітою. Вони навчали близько 50 учнів. Місце знаходження школи було поблизу церкви. Утримувалась школа на кошти місцевої громади /з історії с. Пії, яку написав Малежик, церковний служитель, дяк, який вів книгу записів народжуваності і смертності жителів села/.

Після 1917 року навчання школярів проходило в старому приміщенні, в центрі села, на тому місці, де тепер побудовано будинок побуту. Пізніше школу було перенесено до маєтку пана Янковського. До 1934 року школа була семирічною, восени цього ж року було відкрито восьмий клас. Перший випуск учнів І0-го класу відбувся 23 червня 1937 року.

В 1936 році на місці маєтку пана Янковського почалося будівництво нового двоповерхового приміщення школи, яке ввійшло в дію в 1938 році. Зводили нову школу на кошти держави. Спочатку була зведена лише ліва частина школи разом з центральним входом.

З 1958 по 1977 р директором школи був Петрученко Михайло Давидович.

Після Великої Вітчизняної війни, ця споруда не могла задовольнити потреби села.

Тому з І961 по 1966 рр. школа була добудована і має сучасний вигляд. Добудова проводились на кошти місцевого Піївського цукрового заводу та колгоспу ім.Свердлова, що розташувався на землях пана Янковського та землях сільської общини. Приміщення школи не типове, тому не було свого спортивного залу. Пізніше, в 1970 році учнями і вчителями школи господарським способом було збудовано окреме приміщення спортивного залу. В період з 1976 -1977 рр. була збудована нова шкільна майстерня. Як тільки зайти на територію школи, з правого боку закладено фруктовий сад на честь І50-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка. Ініціатором закладення саду був вчитель Костенко Костянтин Васильович. Неподалік школи /біля спортзалу/ знаходиться криниця, в якій завжди холодна і смачна вода, можливо це тому, що дно в криниці дубове, а кільця в діаметрі більші, ніж стандартні.

Школа знаходиться в напрочуд красивому і затишному місці. З усіх сторін будівлі школи потопають в зелені дерев. Ще при житті пана Янковського було закладено парк . Парк мав широкі і красиві алеї, а в кінці парку стояла капличка. В глибині парку було закладено каскад невеликих чотирьох ставків, в яких, за свідченням місцевих жителів, дно було викладено з дубових дощок, тільки пан міг купатися в цих ставках. (З 1917 року маєток і парк було частково зруйновано, за радянської влади і по цей час парк і ставки знаходяться в занедбаному стані.)

Із слів вчителя-пенсіонера Джирира Володимира Сільвестровича під вхідними сходами школи, разом з камінням була використана надгробна плита, яка в свій час була поставлена на могилі церковного дяка Малежика. Цілі легенди розповідають старожили про підземні ходи, які були знайдені на території школи і парку, колишнього панського "огродку” /місцева назва/. Але для чого і ким вони були збудовані, достовірно ніхто не знає.

Петрученко Михайло Давидович, учасник Великої Вітчизняної війни, 20 років очолював педагогічний колектив. В той час у школі навчалось 500 учнів, вона вже не могла задовольнити потреб школярів.

І тому Н.Д.Петрученко організував вчителів, технічний персонал, учнів, які своїми силами звели другу половину школи, побудували їдальню, спортивний зал. Його зусиллями школа стає однією з кращих у районі.

В 50-60 роки школа працювала в дві зміни, була однією із перших середніх шкіл РЖИЩІВСЬКОГО району. Тут навчалися діти з 18 навколишніх сіл: Ходорова, Малого та Великого Букрина, Ромашок, Дударів, Ведмедівки, Липового Рогу, Уляників, Пивців, Яблунівки, Горобіївки, Драчів, Македонів, Кипячки, Тулинців, Шандри, Дубровки, Потапців, Грушева. Ці села знаходилися від школи на відстані від 4 до 18 кілометрів, тому не випадково в 60-ті роки при школі функціонував Інтернат, який розташовувався неподалік, в приміщенні колишньої бухгалтерії машино-тракторної станції.

(Піївська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Канівського повіту Київської губернії з центром у селі Пії.

Станом на 1886 рік складалася з 8 поселень, 8 сільських громад. Населення — 7504 особи (3720 чоловічої статі та 3784 — жіночої), 967 дворових господарств^[1].

Наприкінці 1880-х років волость було ліквідована, територію розділено між трьома сусідніми волостями - села Пії, Горобіївка, Драчі, Кип'ячка увійшли до Македонської волості, села Очеретна та Янівка увійшли до Великопріцівської волості.

Основні поселення волості:

· Пії — колишнє власницьке село за 30 верст від повітового міста, 1499 осіб, 220 дворів, православна церква, католицька каплиця, школа, лікарня, 2 постоялих будинки, бурякоцукровий будинок.

· Горобіївка — колишнє власницьке село при джерелах, 740 осіб, 97 дворів, православна церква, школа, 2 постоялих будинки.

· Грушів — колишнє власницьке село, 931 особа, 156 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок.

· Драчі (Миколаївка) — колишнє власницьке село при джерелах, 885 осіб, 104 двори, православна церква, постоялий будинок.

· Кип'ячка (Миколаївка) — колишнє власницьке село при струмкові, 926 осіб, 113 дворів, католицька каплиця, 2 постоялих будинки, 2 лавки, винокурний і бурякоцукровий заводи.

· Ведмедівка — колишнє власницьке село, 795 осіб, 115 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, лавка.

· Очеретяне — колишнє власницьке село при струмкові, 616 осіб, 63 двори, школа, постоялий будинок.

· Янівка — колишнє власницьке село, 751 особа, 94 двори, школа, постоялий будинок, лавка.)

Навчальний план відповідав вимогам політехнічної загальноосвітньої трудової середньої школи. Велика кількість годин була відведена на навчання сільськогосподарським професіям та роботі на пришкільних дослідних ділянках. Навіть в 1987 році при школі створено міні-колгосп "Дружба".

Не можна обійти увагою роботу шкільного театру, який діяв в 50-ті роки. Його керівником була вчитель української мови та літератури Пухтій Н.Я. В репертуарі театру переважали твори українських драматургів. Він був відомий далеко за межами села, серед активних учасників гуртка був Крамар Михайло Полікарпович, нині Заслужений артист України. Традицією стало проведення в школі вечорів зустрічі випускників /перша неділя лютого/, вечорів дружби з учнями навколишній сіл, спортивних свят, святкових концертів, приурочених до різних дат і подій нашої держави

З 1977 по 1986 рр. директором школи був Коваленко Григорій Лаврович.

В 1982 році на чільному місці на стіні школи біля входу, встановлена меморіальна дошка на честь вчительки-партизанки Марії Свиридівни Душки, яка виросла і загинула в рідному селі. Душка Марія Свиридівна І922р.н. з листопада 1941 по серпень 1943 рр. була зв'язковою в партизанському загоні ім. Чапаєва... Розстріляна гестапо в І943 р. Марія Душка, молода вчителька, в період окупації перебувала в небезпеці, вона була зв'язковою, знала паролі, явки, місця перебування підпільників, партизанів, інших зв'язкових. Ранньою весною 1944 р., відкопавши могилу із закатованими, знайшли і Маріїн труп без жодної вогнепальної рани, її закатували ще в за стінках гестапо. Але німці не заарештували нікого з тих, кого вона знала. Перенісши нестерпні муки, вона нікого не зрадила. Меморіальна дошка була виготовлена і встановлена на кошти місцевого колгоспу. Ці поетичні рядки присвячені Марії Душці. Ще рано нам до букваря, до читанки, Та і яке навчання у війну? Вели повз школу поліцаї вчительку, Як у туман, сповиту в сивину. В повоєнні роки в школі працювали гуртки та мистецькі об'єднання, особливо можна відмітити роботу духового оркестру, яким керував випускник 1944 року Сегеда Юрій Романович.

Перегортаючи сторінки історії, не можна не згадати вчителів школи, учасників Великої Вітчизняної війни. Стеценко Юхим Іванович - безпартійний, підпільник, один з організаторів підпільної групи, перший секретар Ржищівського підпільного райкому партії, схоплений гестапо і розстріляний. Машеренко Захар Сергійович , директор Піївської СШ з 1945 по 1951рр., нагороджений орденом "Знак Пошани”.

Бутенко Василь Іванович, комісар партизанського загону ім. Чапаєва, що діяв на території Ржищівського району. Після війни довгий час Василь Іванович вчителював у школі, викладав хімію, біологію та початкову військову підготовку. Кабінет біології був одним із кращих в районі, а в шкільній теплиці вирощували розсаду, яку реалізували жителям села.

В 1985 році в школі організована і функціонує краєзнавча кімната, де зібрано матеріали про історію нашого села в різні його періоди. Складовою цієї кімнати є експонати, які розповідають про Історію школи та її випускників. Школа має бібліотеку, в якій 19966 книг. Поповнення бібліотеки здійснюється за рахунок централізованих поставок.

В 1960 роки в школі працювали подружжя молодих вчителів: КОРШАК ЕВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ та КОРШАК НАДІЯ МИХАЙЛІВНА, за фахом обоє фізики, фізичний кабінет та його обладнання на той час було таким, що школі могла позаздрити сучасна гімназія чи ліцей. Тепер подружжя працює в Київському педагогічному університеті ім. Драгоманов. ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ - доктор педагогічних наук, Надія Михайлівна - кандидат фізико-математичних наук.

З 1986 року директором школи призначено Сліпу Антоніну Володимирівну, випускницю школи 1972 року. В 1987 році було організовано капітальний ремонт їдальні та встановлення електричного обладнання.

1990 році укладено договір про профорієнтаційне співробітництво та довузівську підготовку з Київським університетом архітектури і будівництва.

1994 році було проведено святкування 200-річчя від дня заснування школи в с.Пії на святкування були присутні багато випускників. І з того часу доброю традицією школи є вечір зустрічі випускників, на який учні випускного класу запрошують офіційно тих, які вперше заводили їх у школу під час першого дзвоника. Тепла і добра атмосфера цих вечорів передається з покоління в покоління.

2002 – капітальний ремонт лівого крила школи.

2003 - газифікація школи.

З 2005 року Піївська ЗОШ має шкільний автобус для перевезення учнів.

З січня місяця 2007 року директором школи була призначена Бажан Тетяна Володимирівна, яка й до цього часу обіймає цю посаду.

В 2007 році випускник школи Балюк А.А. «Людина року - 2006» президент фірми «DiaWest» подарував школі 7 комп’ютерів, та разом з фірмою «Дата Групп» проведено та підключено безкоштовний інтернет, який працює досьогодні.

В 2008 році за підтримки громадської організації, депутатів районної ради було придбано в школу інтерактивну дошку та проектор.

З 10 квітня по 30 жовтня 2009 року проводився Проект програми «Енергозберігаючі заходи в школі с. Пії». Виконувався в рамках Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Проект програми фінансувався Європейським Союзом та спів фінансувався Програмою розвитку Організації Обєднаних Націй. Миронівською районною державною адміністрацією, Піївською сільською радою, Благодійною організацією «Пії»

В 2010 році, фермерами с. Пії в школу подаровано музичний центр.

В 2012 році за підтримки благодійної організації Онищенко О.Р. «РОДИНА» було обладнано медичний кабінет та створено кабінет психолога, придбано диван та стіл, шафа в кабінет психолога. Замінено старі шафи на нові в двох кабінетах молодших класів. Відремонтовано автобус (новий акамулятор та колеса). На зміцнення бази предметів естетичного циклу придбано синтезатор та музичний центр. Інформаційну систему поповнено ноутбуком та мережею «ВАЙ-ФАЙ».

За підтримки голови РДА Усик В.С. в одному кабінеті молодших класів старі парти замінили новими, також нові партии були встановлені в кабінеті хімії.

В 2013 році комп’ютеризовано кабінети математики, психолога, географії, трудового навчання один кабінет молодших класів, проведена мережа інтернет в кабінет директора.

В 2014 році фермерами с.Пії подаровано школі плазмовий телевізор, ДВД програвач

В 2015 році за підтримки депутата обласної ради Даниленко А.С. частково перекрита ліва частина даху, замінені балки, крокви та листи шиферу.

2015-2016 навчальному році за кошти Миронівської РДА, особисто голови державної адміністрації Чорногода І.І., були побудовані внутрішньо-шкільні туалети, зроблено капітальний ремонт бібліотеки та створені підсобні приміщення вкабінетах хімії та географії.

За свою двохсотлітню історію школа випустила багато учнів, які відомі не тільки на Україні, а й за її межами.

ТУГАЙ АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ, - випускник 1955 року, ректор Київського університету архітектури і будівництва, доктор технічних наук, почесний професор Нью - Йоркського університету. ТИТАРЕНКО ЯКІВ АВРАМОВИЧ - випускник 50-х років, професор Київського фінансово-економічного університету. СЕРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ - доцент Полтавського інженерно-будівельного інституту, випускник 1972 року.

КОНОНЕНКО МИРОСЛАВ ІВАНОВИЧ, - випускник 1989 року,, закінчив Київський державний університет, біологічний факультет. Працює в інституті репродуктивної біології, має наукові роботи, виступав на науковому симпозіумі в Римі /1996р./ , в Великобританії /1997р./. Після закінчення університету Мирослав був в Бельгії, де отримав міжнародний сертифікат по своїй спеціальності.

КУЛЬЧИЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ - випускник 1955 року. Після закінчення школи навчався в київському технікумі підготовки культурно-освітніх працівників, потім в Київському державному університеті ім.Т.Г.Шевченка. Після закінчення працював директором Миронівського районного буднику культури. У 1992 році став лауреатом літературно-мистецької премії ім.Нечуя-Левицького. Найвидатніші його пісні: "Моя Біла Церква", "Освідчення”, "Парк "Олександрія”, "Волошка" і т.д.

КРАМАР МИХАЙЛО ПОЛІКАРПОВИЧ - випускник 1953 р. - Активний учасник шкільного театру, заслужений артист України, працює в Києві у драматичному театрі ім. І.Я.Франка. За вдале виконання головної ролі "Стецька" в кінофільмі "Сватання на Гончарівці" став улюбленим героєм не одного покоління українців. Знявся в багатьох кінофільмах /особливо комедійного змісту/: "Стара Фортеця", "Хабар" та інші. Михайло Полікарпович частий гість на зустрічах з односельчанами. НОВИЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ - випускник довоєнний років, поет.

ШТАНЬКО ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ - випускник 1968 року. , заслужений діяч мистецтв України, доцент Київської академії мистецтв. На честь 2ОО-річчя школи написав і подарував картину з портретом Т.Г.Шевченка.

ВДОВЕНКО ТИХОН ІВАНОВИЧ - 1907 року народження, капітан командир авіаескадрилі. 17 вересня 1941 року при бомбадируванні скупчень ворожих військ біля села Княжичі , Києво-Святошинського району, пошкоджений снарядом літак спрямував на колону ворожої техніки.

ГЕЙЧЕНКО ГЕОРГІЙ ФЕДОРОВИЧ - випускник 1954 року, голова Миронівської районної Ради.

БУЛАНИЙ ВЯЧЕСЛАВ ПИЛИПОВИЧ - випускник 1958 року, заступник голови держадміністрації міста Дніпродзержинська, Дніпропетровської області.

ПУХТ1Й АНАТОЛІЙ КИРИЛОВИЧ - випускник 1962 року, директор місцевого Піївського експериментально-механічного заводу від інституту теплофізики академії наук України.

Історія нашого життя

Історія проекту

Наші користувачі